Виготовив скан-копію своєї монографії «Освіта сільського регіону: теорія і технологія управління розвитком» (К.: Шкільний світ, 2005). Тепер маю електронні версії всіх своїх основних наукових праць.
- Чому ця праця важлива, а її зміст актуальний і сьогодні?
В цій книзі описано унікальний не тільки для України успішний досвід і результати розбудови територіальної (муніципальної) системи освіти в сільській місцевості та доведено теоретично й на практиці, що сільська освіта може мати високий рівень якості і не поступатися міській освіті, від слова зовсім!
- Як все починалося?
Після призначення на посаду начальника відділу освіти Ставищенської РДА в 1998 році провів дослідження і дійшов обґрунтованого висновку, що окрема сільська школа не може забезпечувати високий рівень якості освіти, особливо з урахуванням наявних на той час успішних практик діяльності новостворених гімназій і ліцеїв, особливо в містах.
Тому вже в 1999 році оприлюднив абсолютно нову концепцію забезпечення якості освіти в сільській місцевості – «суб’єктом гарантій конституційного права на освіту в сільській місцевості має виступати не окрема сільська школа, а територіальна система освіти, зокрема система освіти адміністративного району»! Такий підхід запропонував називати «мережевою освітою» за якого сільська дитина де-факто стає учнем «районної школи-мережі», а не окремої сільської школи.
Увів поняття «територіальний освітній округ», «опорний заклад освіти», «філія опорного закладу освіти» та інші, які стали загальновживаними і потрапили до законодавства України (з 2010 року). Розробив нормативно-організаційне забезпечення 12 видів освітніх округів.
Запропонований підхід зразу ж зацікавив МОН України і наказом від 17.08.1999 №297 було створено всеукраїнський експериментальний майданчик, мене визначено його науковим керівником, а науковий супровід доручено здійснювати Інституту педагогіки АПН України.
- Як організовувалось впровадження інновацій?
Для забезпечення системності та збалансованості перетворень в територіальній системі освіти розробив і організував виконання комплексної програми модернізації системи освіти Ставищенського району «Обличчям до дитини» (2001-2002 роки), яка складалася із 12 цільових проєктів.
- Що отримала сільська дитина?
Для прикладу.
Проєкт №1 «Діагностика особистості учня». Всю важливу інформацію та результати діагностування учня під час його навчання в 1-11 класах почали відображати в спеціально розробленій «Індивідуальній соціально-педагогічній та психологічній картці учня» (було охоплено близько 4 тисяч учнів).
Проєкт №2 «Старша профільна школа». В 3-х навчально-виховних комплексах «ЗОШ І-ІІІ ступенів – ліцей» та ЗОШ І-ІІІ ступенів почало функціонувати 8 академічних, 8 технологічних (всі із отриманням робітничої професії!) та загальноосвітній профілі, тобто вся старша школа стала профільною! Ще в ті роки 80% випускників 11 класу (їх було більше ніж випускників відповідного 9 класу два роки до цього, адже навчатися в нашу «старшу школу» приїжджали випускники 9 класів інших областей України!) вступали до вищих навчальних закладів і 80% випускників закладів освіти району також отримували першу робітничу спеціальність.
Важливо зазначити, що в кожному (!) із 23 сіл району була початкова школа та дитячий садок як окремий заклад освіти або у складі закладу освіти/навчально-виховного комплексу.
Проєкт №3 «Районна очно-заочна різнопрофільна школа». Близько 30% учнів 7-9 класів (всі бажаючі) закладів освіти району мали можливість безкоштовно відвідувати міжшкільні факультативи на базі великих закладів освіти обсягом 2-3 години на тиждень.
Заняття проводились в п’ятницю-суботу за рахунок годин варіативної складової закладів освіти району.
Проєкт №4 «Центр довузівської підготовки». Близько 40% учнів 10-11 класів (всі бажаючі) мали можливість безкоштовно відвідувати міжшкільні факультативи з української мови і літератури, математики, історії та іноземних мов на базі великих закладів освіти обсягом 2 години на тиждень.
Заняття проводились в п’ятницю-суботу за рахунок годин варіативної складової закладів освіти району.
Проєкт №5 «Додаткова освіта». У ході реалізації проєкту в закладах освіти району було додатково створено 19 гуртків (кожний обсягом 68 год/тиж.), якими було додатково охоплено 285 учнів.
- Результати і висновки.
5.1.В Україні і не тільки, вперше було створено мережеву територіальну систему освіти в сільській місцевості, яка забезпечувала високий рівень якості освіти і не потребувала додаткового фінансування.
За основними показниками освітньої діяльності система освіти Ставищенського району після здійснення перетворень (деякі з них описані вище), стала лідером (2-3 місця) серед систем освіти Київської області (25 освітніх систем сільських адміністративних районів та 11 міст) в 1999 – 2004 роках (в 1997-1998 роки були 20-22 місця). Все це засвідчило високу ефективність концепції мережевих територіальних систем освіти та їх здатність забезпечувати високий рівень якості освіти.
5.2.При розробленні сучасних моделей систем освіти громад обов’язково (!) треба враховувати результати вже зреалізованих в Україні успішних практик, зокрема і Ставищенського районного освітнього округу (1999-2015). Якщо взяти до уваги те, що досвід нашої освітньої діяльності дуже добре описаний і представлений в інформаційному просторі, то його ігнорування можна пояснити тільки неможливістю досягнення/перевершення нинішніми авторами/агентами змін результатів освітньої діяльності, які нам вдалося досягти ще 20 років тому.
На жаль, нині запанував підхід, за якого сучасні автори/агенти змін посилаються тільки на іноземний досвід, озвучують (дуже рідко описують!) проблему, а потім зазначають, що століттями/десятиліттями її ніхто не вирішував і являють Світу себе в образі Спасителя освіти із святим Грантом в руках/карманах.
5.3.І про сумне. В 2016 році нас «ощасливили» новою редакцією Положення про освітній округ, а потім в 2019 році додали Положення про опорний заклад освіти, яким вивели із законодавства поняття «освітній округ», чим остаточно зруйнували законодавчо-нормативне забезпечення функціонування територіальних освітніх мереж.
Десь із 2016 року почалася системна дискредитація, а потім і закриття невеликих та малих сільських шкіл, а ще бездумне витрачання «шалених» коштів на комп’ютери, меблі і обладнання їдалень великих сільських шкіл, які нарекли «опорними» (опорними для кого/чого і де, якщо немає освітніх округів?).
Фактично в Україні перемогла російська модель «базовой школи» за якої «імєют 1 школу на 3-5 дєрєвєнь». Тобто перемогла (і нині на жаль продовжує перемагати в нових умовах!) концепція «концентрації» закладів освіти в сільській місцевості на противагу моїй концепції «кооперації і взаємного підсилення» окремих шкіл в сільських (та й в міських також!) територіальних системах освіти, яку відстоював впродовж двох десятиліть.
Солодкий смак простих рішень завжди перемагає на спринтерських дистанціях! А потім приходить прозріння і починається новий виток поліпшень і затрат. Та й таке.
5.4.Продовжую вважати, що тільки мережева освіта здатна забезпечити високий рівень освіти в сільській місцевості, а не окрема, навіть дуже велика, навіть одна на громаду/район школа! Тому найбільш перспективним вважаю подальший розвиток і утвердження автономії закладів освіти ще й задля того, щоб вони мали можливість укладати повночинні прямі або колективні угоди задля створення потужної (навіть надлишкової!) мережі освітніх послуг і забезпечення усім учням відповідної території доступу до них. Це значно гірше ніж всеохопна установча угода про створення освітнього округу (співтовариства, об’єднання або комплексу), але краще ніж нічого.
З монографією можна ознайомитися за тут.
| 
