В 2019 році виповнилося 20 років відтоді як запропонував нове, продуктивне та досить революційне концептуальне положення про те, що «суб’єктом гарантій конституційного права на якісну освіту в сільській місцевості має виступати не окрема сільська школа, а … освітня система адміністративного району (!)». Це відбулося на всеукраїнській науково-практичній конференції з питань сільської школи на початку 1999 року, а вже в серпні цього ж року, за поданням АПН України, МОН України видало наказ №297 від 17.08.1999 про створення в Ставищенському районі Київської області експериментального педагогічного майданчика.

Свої наукові пошуки окреслив як створення «мережевої педагогіки», ввів поняття «освітній округ», «опорний навчальний заклад», «філія (філіал) опорного навчального закладу» та багато інших. Але кого сьогодні здивуєш використанням цих термінів, адже з 2017 року вони вже в «тілі» ЗУ «Про освіту»! Освітній округ завжди розглядав як спеціальним чином та в педагогічно доцільний спосіб впорядковане і збагачене освітнє середовище для розбудови учнем індивідуальної освітньої траєкторії .

А от те, що ще в 2001 році педагогічній громадськості країни було запропоновано 12 видів освітніх округів (!), а реформована територіальна система освіти невеличкого сільського району почала з року в рік демонструвати унікальні результати освітньої діяльності, значно кращі за результати роботи освітніх систем міст, буде справжньою новиною для реформаторів «останньої» хвилі, які як і реформатори «попередньої» хвилі, не читали «першоджерел», наприклад, статті «Основні засади функціонування територіальних округів в сільській місцевості» (журнал «Директор школи, ліцею, гімназії». – 2001.– №5-6), а також десятків інших, більш ранніх та пізніших праць.

Дуже шкода, що МОН України впродовж останніх років «бачить» та «просуває» тільки один із дванадцяти видів освітніх округів, самий простий і найменш ефективний, за якого школа надає освітні послуги дітям із сіл де їхні школи вже закрили або закривають. Оскільки щільність населення в сільській місцевості мала, така «одинока на пустці» школа не зможе самостійно запропонувати учням старших класів профільну середню освіту та варіативну базову середню освіту учням 5-9 класів, за умов «розумної» віддаленості такої школи від місця проживання дітей та затратності для батьків на дворазове (в довільних формах) харчування. У свій час нам вдалося вберегти систему середньої освіти від спроб впровадити в Україні кальку російського «школьного округа» і відстояти ідею освітнього округа як освітнього середовища для здобування освіти з його механізмами, інструментами та процедурами, але проблема знову актуалізувалася.

Представлений нижче матеріал про діяльність експериментального педагогічного майданчика та наші «бачення» перспектив в далекому 2006 році, сприятиме формуванню реальних та «недеструктивних» шляхів підвищення якості освіти в сільській місцевості. З результатами науково-практичної освітньої діяльності Ставищенського районного освітнього округа, які, на жаль, сьогодні недосяжні для більшості освітніх систем сільських територій, можна ознайомитися тут.