Осадчий І.Г.,

доктор педагогічних наук

Принцип поетапного привласнення мети діяльності

(за матеріалами праці Осадчий І.Г. Виховна система основної загальноосвітньої школи. - К: КМІУВ, 1992. – 51 с.)

В практиці виховної роботи доцільно використовувати положення, яке назване нами принципом поетапного привласнення мети діяльності. Реалізація цього принципу під час моделювання структурних компонентів виховної системи школи дозволяє забезпечити цілеспрямовану активність практично всіх вихованців, – тобто одну з фундаментальних організаційно-педагогічних умов протікання процесів активного виховання та забезпечує їх ефективність і результативність.

Суть названого принципу розкриємо в загальному вигляді. Мета діяльності, ідея якоїсь конкретної справи може бути запропонована людською спільнотою через свої інститути (наприклад органи управління), вихователем або ж окремим учнем. Мета повинна «пройти» перший етап, – оформлення мети діяльності як зовнішньої цінності учнівського колективу. Цей етап може відбуватися в довільній формі, що залежить від природи самої вправи та особливостей учнівського колективу, його попереднього досвіду, але обов’язково передбачає мотивацію діяльності. Другий етап – оформлення мети діяльності як внутрішньої цінності колективу, – реалізується обов’язково через вибір учнівським колективом або групою вихованців одного з можливих варіантів справи та її структурне планування (етапи, блоки, проміжні образи тощо, без деталізації). Третій етап, – оформлення мети діяльності як особистої цінності вихованця. Цей етап реалізується під час деталізації вихованцем структурних планових одиниць вже при виборі ним особистого шляху і способів діяльності під час виконання соціальної вправи.

Отже, пройшовши через три етапи «колективно-особистісного вибору», мета діяльності з цінності зовнішньої перетворюється на цінність внутрішню, втрачає барви нав’язаного, чужого, привнесеного ззовні.

У практичній роботі бувають різні випадки. Згрупуймо їх. Для цього введемо спеціальні позначення. Позначимо ідею конкретної справи, запропоновану людською спільнотою – А₁, вихователем – А₂, вихованцем – А₃. Пройшовши перший етап, який реалізується через спеціально організоване спілкування вихователя й вихованців, мета визначається як зовнішня цінність і для учнівського колективу може мати ознаки привабливої пропозиції – Б₁, бути нейтральною – Б₂, сприйматися як обов’язковий наказ – Б₃. В процесі колективного обговорення й вибіру одного з можливих варіантів справи та її структурного планування, мета діяльності перетворюється на внутрішню цінність колективу, «матеріалізувавшись» у прийнятому колективом варіанті справи – В. Під час деталізації структурних планових одиниць вихованець обирає свій спосіб і характер дій – Г, в якому мета діяльності виступає вже як внутрішня цінність вихованця. Введені позначення дають змогу записати, принаймні, три масиви структурних формул соціальної вправи:

Розглянемо приклади. Структурна формула обов’язкового завдання, поставленого органом місцевої влади перед учнівським колективом, має вигляд А₁Б₃ВГ; структурна формула пропозиції з боку вихователя виконати привабливу справу – А₂Б₂ВГ.

Наведені вище масиви формул відповідають соціальним вправам, які виконуються колективами учнів уперше. Зрозуміло, що у випадках, якщо справа для вихованців не є абсолютно новою або її цінності вже раніше привласнені колективом, названі вище етапи продовжують існувати в згорнутому вигляді й відтворюють логіку вироблення у вихованців навичок та способів діяльності в різних спільнотах.

Використання принципу поетапного привласнення мети діяльності в управлінській діяльності також є ефективним та забезпечує «включеність» персоналу в роботу з досягнення наперед визначених цілей ( див. Осадчий І.Г. Моделювання управлінських дій на основі принципу поетапного привласнення мети діяльності. В кн. Виховання основ духовної культури /Методичні рекомендації/. – Суми.: МКВВП „ Мрія ”, 1992 р. – 239 с.).