Про освітню послугу, освітнє середовище та партнерство у сфері загальної середньої освіти

    Важливо, що законодавство України про освіту створюється з урахуванням викликів та можливостей, які характерні для ринкового інформаційного суспільства. Але результативне упровадження новацій в освітню практику завжди передбачає їх освоєння педагогічною наукою з наступним розробленням на їх основі досконалого інструментарію управлінської та педагогічної діяльності.

    У цій роботі здійснено спробу з позицій педагогіки як науки про організацію освіти розкрити сутність нових понять і підходів, акцентувати увагу на положеннях, які мають важливе практичне значення та розробити педагогічний інструментарій аналізу і удосконалення практики у сфері загальної середньої освіти.

    Освіта належить до основних (базових) потреб сучасної людини та є «основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного суспільними цінностями і культурою, та держави» (преамбула ЗУ «Про освіту»).

    Важливість освіти як визначального фактора цивілізаційного поступу кожної нації зумовлює постійну та посилену увагу до її стану і розвитку з боку особи, суспільства і держави, а суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації права громадян на освіту, урегульовуються законодавством кожної країни.

    Освіта в Україні є «державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства» (ст. 5 ЗУ «Про освіту»), а фінансування освіти є «інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави» (п. 1 ст. 5 ЗУ «Про освіту»).

    Держава гарантує усім громадянам України та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, право на «якісну та доступну освіту» (п. 1 ст. 3 ЗУ «Про освіту»), «безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до стандартів освіти» (п. 1 ст. 4 ЗУ «Про освіту»), а «повна загальна середня освіта є обов’язковою» (ст. 53 Конституція України).

    До нових понять сучасного законодавства про освіту, які суттєво оновлюють його зміст, належать освітня послуга –«комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб’єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання» (ст. 1 ЗУ «Про освіту»), здобувачі освіти – «… учні…, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти» (ст. 1 ЗУ «Про освіту») та результати навчання – «знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, набуті у процесі навчання, виховання та розвитку, які можуть ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів» (ст. 1 ЗУ «Про освіту»)...