Про освітній процес у закладі загальної середньої освіти

    Стрімкий розвиток глобального інформаційного простору та значне посилення соціальної комунікації сприяють збагаченню сфери освіти новими ідеями, ресурсами та засобами і способами діяльності. Важко переоцінити усі позитивні наслідки від цих процесів для становлення і розвитку сучасної високоефективної освіти, яка законодавчо визначена в Україні «основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного суспільними цінностями і культурою та держави» (преамбула ЗУ «Про освіту»).

    Натомість, уже сьогодні є очевидним, що стихійне поглинання вже давно спраглою до змін системою загальної середньої освіти усього наявного «матеріалу» без його належного наукового аналізу та відбору є серйозною загрозою для освіти як технологічно організованої сфери виробництва (створення) освітньої послуги [4], яка має відповідати освітнім потребам людини ХХІ століття і вимогам державних стандартів освіти.

    Упродовж останніх років спостерігається тривожна і вже усталена тенденція проникнення та механічного упровадження у сферу освіти інструментарію соціології для пізнання і змінювання освітніх систем та витіснення ними педагогіки як науки про організацію та розвиток освіти.

    Ця тенденція вже проявилася в:

• заміні достовірного знання як основи для прийняття рішень результатами опитувань соціуму, професійних спільнот та цільових груп;
• витісненні системної, науково обґрунтованої та технологічно досконалої та методично доцільної, тривалої та послідовної в часі педагогічної діяльності ситуативною акційною навчально-пізнавальною діяльністю;
• заміні в освітньому процесі здобування і створення нових знань, формування умінь і навичок в спеціальному освітньому середовищі або реальних умовах простим інформуванням здобувачів освіти, інструктуванням їх як користувачів та «тренінгуванням» у звичайних класних кімнатах, підміні навчання, у кращому випадку, інтерактивними виставами «одного актора» (звісно, що працює тільки вчитель, а учні спостерігають, долучаються, спілкуються, оцінюють тощо).

    Окреслені негативні тенденції повсюдно спричиняють зниження рівня результатів навчання учнів, що підсилює невдоволення школою та живить репетиторство.

    Натомість, за збереження нереформованої управлінсько-методичної освітньої вертикалі, яка сьогодні вже де-факто відчула себе цінністю «нової української школи», описані тенденції знайшли своє відображення у новому феномені, який доцільно визначати як імітаційну освітню інноватику, яка, на жаль, має потужну PR-підтримку, в т. ч. і за державні кошти.

    Сьогодні повсюдно спостерігаємо що:...